Вищі стандарти водіння, впроваджені за допомогою навчання і суворіших іспитів, можуть зробити їзду велосипедом трохи безпечнішою. Але за останні 80 років було зроблено безліч спроб навчити людей «ділитися дорогою» — марних або з невеликим успіхом. Хоча завжди залишиться антисоціальна та агресивна меншість, яка творитиме супротив «освіті», навіть найтренованіші водії з найкращими намірами можуть робити примітивні помилки на дорозі. Адже люди неідеальні, а автомобілі — це потенційно небезпечні машини.

Страх перед автотрафіком неймовірно знеохочує людей від користування велосипедом, і не тільки через поганих водіїв. Ніяке навчання не допоможе позбутися цього страху, тому що в результаті все одно легкі велосипеди мають поділяти дорогу з потужними транспортними засобами, що важать тони і їдуть набагато швидше.

Навіть якби 100% водіїв були ідеальними, їзда велосипедом серед автомобілів залишилася б неприємною, тому що вимагала б взаємодії з важкими і швидкими машинами на близькій відстані. Найкращою — і, як доведено, найбезпечнішою — стратегією популяризації велотранспорту є зменшення інтеракцій з автотранспортом за допомогою інфраструктури, яка максимально відокремить велосипеди від автомобілів.